Мюллер-Тургау і Саксонія-Ангальт.

Час від часу Доля закидає мене в такі місця в яких краще двічі не бувати, а інколи мені таланить і я потрапляю в такі місця які не хочеться покидати. Це розповідь якраз про одне з таких місць – місто Мюхельн. Якщо коротко про географію то: це східна Німеччина зі всіма її  плюсами та мінусами. Місто знаходиться кілометрів 70-80 на захід від Лейпцига. В середньому ціна за номер на двох 45євро на добу зі сніданком. Саме місто невеличке і оглядати місцеві красоти можна максимум два дні, але можна справитись і за день.

Центральна частина міста

 Хоча для поціновувачів естетики та спокою це ідеальне місце. Жодного шуму, чудова природа, заповідник під боком. Ну і звичайно озеро де можна розвести цілу колонію Лохнеських чудовиськ. Як на мене у місті варті уваги декілька об’єктів, першочергово це парк на пагорбі з якого відкривається чудовий вид на місто. Він знаходиться в 3 хвилинах ходьби від центральної площі. В центрі міста є чудова ратуша і кірха, ще особливістю цього містечка є центральна площа, яка не рівна а має нахил, як на мене площа як площа.

Ратуша

 Але міські легенди стверджують, що на цю похилу площу їдуть дивитись з усіх усюд.  Крім того навпроти ратуші є будинок під номером 11, на фасаді будинку знаходиться два бюсти. Це пам’ятка про двох чоловіків, що єдині вижили  в цьому місті після епідемії чуми.

Як Ви здогадались, це кірха.

Від центру міста до виноградника кілометрів 5-6. Пішки дістатись не проблема, є асфальтовані алеї для прогулянок пішки чи на велосипеді,  які проходять попри виноградник. Також можна доїхати машиною але все ж доведеться метрів 700 підніматись по доріжці до виноградника. 

Так от про сам виноградник « Weinberg Mücheln».  Трішки історії. На місці де зараз розташоване озеро раніше видобували вугілля. Перша письмова згадка про це датується 1698роком а перестали видобувати вугілля тут в 1993 році.  І про виноградарство в цій  місцевості ніхто навіть не міг подумати.  Але виноградар аматор Рольф Рейферт в 1997 році взявся втілити в життя неймовірний проект, рекультивувати частину вугільного каньйону. Мало хто вірив в успішність та живучість ідеї АЛЕ…. Нахил берега змінили на 25% , завезли землі та взялись до висадки винограду.

Виноградник росте на  південному схилі під кутом 30%, що забезпечує чудове сонячне освітлення, крім того  гігантська водна поверхня відбиває сонце також. Ліс з північної сторони захищає від холодних вітрів а озеро підтримує теплішу температуру ніж в околицях у зимовий період.

Ну так от  про вино і виноград в тих місцях. Звичайно класичними для землі Саксонія-Ангальт та й для німців загалом є білі сорти винограду, першочергово Рислінг. Але Рислінг пити  там не рекомендую, у всякому разі я від нього, як то кажуть, не забалдів. А от Мюллер-Тургау там просто чудове я б сказав божественне. І хоча відомий винний критик Оз Кларк(люблю його набагато більше ніж пана Паркера) відгукувався про цей сорт не надто хвалебно, навіть навпаки , так це тому, що він не куштував Мюллер-Тергау з виноградника в Мюхельні. 

Крім того там можна покуштувати весь асортимент вин, які виготовляються з винограду, що росте в інших місцях але належить одному власнику. Там непоганий Бахус, хоча я не люблю цей сорт але в купажі з більш легким вином він би зайшов добре, як теща під лід. Пам’ятаю там було не менше як 25 найменувань вина, а я не спробував навіть половини, чим не причина для повернення.

Зараз у пам’яті вже не віднайду інформацію про те, які саме сорти крім Мюллер-Тургау ростуть на тому винограднику але точно знаю там був ще Каберне Мітос.  Українська ментальність не дозволила мені поїхати з тих місць не прихопивши пару чубуків(умовно кажучи саджанців) з собою, ні я їх не вкрав але й не купив. Я був місяць після обрізки виноградника а вони ще не позабирали обрізані гілочки, от я собі і взяв пару штук. Що цікаво я їх посадив у пластикові пляшки і вони прийнялись. Але моя злочинна  відсутність призвела до їх загибелі вже в Україні.

До речі бар на винограднику працює з квітня по жовтень, тому якщо запертись туди в березні, можна не отримати бажаного, якщо це вино звісно. З закусок там три види пляцків, маслини та оливки та якісь мало апетитні для мене канапки з невідомим паштетом і квашеним огірком, але німці їх наминали як дурні. Пляцки теж не ідеальні хоч і виглядають чудово.

Якби можна було проміняти душу в обмін на цей виноградник я б зробив це без вагань))) Естетика важлива, і тут її вистачає. На відміну від виноградників українських, принаймні більшої їх частини, тут все максимально просто хоч і не позбавлено комфорту.  Ціни дуже приємні, кожна наступна порціє дешевша за попередню. Старт з 4 євро за 150 грам(щось таке), я доходив до 1 євро за 150грам, але ноги мене вже потім не несли.

Ну і джерела, бо скажуть, що вкрав інформацію:


https://www.muecheln.de/verzeichnis/objekt.php?mandat=38474

http://www.weinbau-am-geiseltalsee.de/

І власні спогади)))